Періодично виникають зміни кольору і/або неприємні відчуття в пальцях рук та ніг, які з'являються на холоді або при емоційному напруженні, парестезії (спонтанне відчуття оніміння) пальців, поколювання в кінчиках, синюшність (ціаноз), знижена температура м'яких тканин пальців. Найчастіше симптоми проявляються на 2-5 пальцях рук та ніг, рідше на інших виступаючих частинах тіла (ніс, вуха, підборіддя). Часто люди не надають значення проявам хвороби аж доки на пальцях не з'являться виразки.[2]
Етіологія до кінця не з'ясована. Статистичні дані показують, що хворіють переважно жінки 20-40 років.[3] 3-4% населення.[2] Є підстави вважати хворобу ангіоневрозом, зумовленим порушенням функції вищих вегетативних центрів головного мозку. Або порушеннями адренорецепторної активності -адренорецепторів і пресинаптичних р-рецепторів.[4]
Багато хто не звертається до лікаря при первинній формі. Він знає, що схильний мати "холодні руки" і не вважає це чимось надзвичайним чи серйозним настільки щоб іти до лікарні.
(реактивна вазодилятація шкірних судин, почервоніння внаслідок ресатурації крові).
При нормальній реакції судин на холод відбувається вазоконстрикція, спрямована на зменшення тепловіддачі. При синдромі Рейно ця реакція є занадто сильною, призводить до спадання судин і викликає дискомфортні відчуття. Особливістю порушення кровообігу при синдромі Рейно є збереження прохідності головних артерій рук чи ніг і пульсу навіть у разі некрозу на пальцях.
Щоб розпізнати синдром Рейно, достатньо і анамнезу. Але дуже важливим є діагностика між первинним та вторинним захворюванням.
- пароксизмальні порушенняя кровообігу у кінцевих відділах кінцівок,
- симетричність ураження кінцівок,
- відсутність інших захворювань, які можуть викликати феномен Рейно,
- некроз обмежений кінчиками пальців,
- тривалість захворювання - більше двох років.[5]
Виявлені ознаки у практично здорової жінки пубератного періоду, симетричне ураження пальців, причому на пальцях рук частіше ніж на ногах, відсутні виразки та інфаркти, нормальна картина мікроскопії капілярів нігтьового ложа.[2]
1. Заспокійливі.[3] - У невеликих дозах можна призначати транквілізатори (феназепам 0,5-1,0 мг 2-3 рази на день, або еленіум, сибазон тощо) в другій половині дня. Вранці можна приймати антидепресант амілтриптилін.
2. Спазмолітики (судинорозширювальні): ксантинолу нікотинат, трентал після їжі, (таблетки ковтати цілими).
3. Ніфедипін по 10 мг 3 рази на добу (стежити за тиском крові).
4. У разі появи набряків на кистях після нападу ангіоспазму призначають курантил по 25 мг 3 рази (75 мг) на добу в поєднанні з фітином (750 мг)і глютаміновою кислотою (750 мг на добу).
5. Фізіотерапія на ранніх стадіях рекомендуються:
a) ультразвук на кисті і стопи;
b) гальванічний комір за Щербаком.
6. Довготривалий прийом трав естрогенної та судинорозширювальної дії. Можна рекомендувати такий рецепт: шишки хмелю, меліса, квітки червоної конюшини, трави буквиці лікарської (2:2:3:3). Взяти 1 ст. л. суміші на 1 склянку окропу, настояти упродовж ночі. Вранці процідити і пити по 1/4 склянки 4 рази на день за 30 хв до їди. Потім дозу можна збільшити до 1/3-1/2 склянки 4 рази на день, якщо артеріальний тиск не знизився.
7. Будь-які фізичні вправи можуть бути корисними, бо поліпшують кровообіг, тонізують судини і нервову систему.
8. Санаторно-курортне лікування: рекомендуються радонові і сірководневі ванни (санаторії "Хмільник", "Немирів", "Синяк").
Лікують хворобу консервативними методами, хірургічне втручання застосовують лише у разі розвитку некрозу. Гострий приступ знімають застосуванням теплих ванночок для рук чи ніг, спазмолітичних та знеболювальних препаратів. Легкі форми хвороби нерідко зникають після відмови хворого від куріння та уникнення охолодження.
Головним засобом консервативного лікування є застосування так званих блокаторів кальцієвих каналів — ніфедипіну та його аналогів. Воно особливо ефективне в спастичній стадії хвороби. Добре діють заспокійливі засоби, новокаїнові футлярні блокади, фізіотерапевтичні процедури (солюкс, парафінові та озокеритові аплікації, вакуумна барокамера тощо).